Уряд Гройсмана ще раз розписався у власній некомпетентності

22 травня 2019 року Кабінет Міністрів України своєю постановою затвердив Правила ведення обліку дорожньо-транспортних пригод, які визначають порядок обліку ДТП в єдиній інформаційній системі МВС www.kmu.gov.ua

На перший погляд, те, що з’явилися такі Правила — добрий знак, насамперед, для аналітиків, експертів та інших фахівців з безпеки дорожнього руху, які постійно стикаються з тим, що в Україні немає надійної і об’єктивної бази даних про дорожньо-транспортні пригоди та їхні наслідки. Адже донедавна порядок обліку ДТП регулювався постановою КМУ № 538 від 30 червня 2005 року, яка в березні 2016 року за ініціативою Уряду А. Яценюка втратила свою чинність. З того часу, порядок обліку дорожньо-транспортних пригод в Україні нічим не регулюється, хоча і Міністерство внутрішніх справ в особі Патрульної поліції, і Укравтодор, і МОЗ України ведуть такий облік, кожен за своїми правилами. Не дивно, що статистичні дані про кількість дорожньо-транспортних пригод в Україні та кількість осіб, які стали жертвами ДТП, дуже різняться, іноді катастрофічно.

Наприклад, за даними Національної поліції, у 2016 році на українських дорогах загинуло 3410 осіб, тоді як, за даними Держкомстату України, кількість загиблих в ДТП того року склала 4687 осіб. У той же час, у Глобальній доповіді ВООЗ про стан безпеки дорожнього руху (2018) наводяться дані, що у 2016 році кількість загиблих в ДТП у нашій країні склала 6089 осіб (!)
www.who.int

Така величезна різниця в кількості жертв ДТП для цивілізованої країни, якою прагне стати Україна, є просто неприпустимою. Адже йдеться не про якісь статистичні одиниці, а про конкретні людські життя і про колосальні соціально-економічні втрати, які несе Україна внаслідок численних дорожньо-транспортних пригод. Нагадаю, що за даними Світового банку, ці втрати оцінюються у 4,5 ̶ 5 млрд. доларів США на рік, що складає 2 ̶ 2,5 % ВВП.

Не думаю, що в Уряді не знають про справжню ситуацію на українських дорогах і про масштаби втрат від численних ДТП. Більше того: у червні 2017 року під тиском громадськості та парламенту Кабінетом Міністрів України була схвалена Стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року, а у квітні 2018 року була затверджена і відповідна Державна програма з переліком конкретних завдань і заходів, на реалізацію яких було передбачено 8 млрд. 690 млн. грн. 
www.kmu.gov.ua Проте, у 2018 році запустити цю Програму Уряду так і не вдалося. У 2019 році в рамках виконання цієї Програми Уряд планує закупити для школярів понад мільйон жилетів із світлоповертальними елементами, на що виділено 226,6 млн грн, а також збудувати більше сотні дорожніх розв’язок кільцевого типу.

До речі, одне із завдань Програми передбачає удосконалення ведення обліку та проведення аналізу даних стосовно дорожньо-транспортних пригод. Втім, з цілої низки заходів, спрямованих на виконання цього, безперечно, важливого завдання, за рік так нічого й не було зроблено, а головні виконавці ̶ Мінінфраструктури, МВС, Національна поліція, Мін’юст та МОЗ не понесли жодної відповідальності за свою бездіяльність. 
Тепер от з’явилася урядова постанова № 424 про «Деякі питання ведення обліку дорожньо-транспортних пригод», якою Кабмін фактично визнав свою бездіяльність і некомпетентність в реалізації Стратегії та Державної програми з підвищення безпеки дорожнього руху. Чому я так вважаю? По-перше, Уряд визнав такою, що втратила чинність, постанова Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 р. № 538 «Про затвердження Порядку обліку дорожньо-транспортних пригод», хоча, як уже було сказано, вона втратила свою чинність ще 30 березня 2016 року. По-друге, згідно з урядовою постановою забезпечення ведення обліку ДТП знову покладено на Міністерство внутрішніх справ, Міністерство інфраструктури та Міністерство охорони здоров’я, які досі в цьому питанні через відомчі розбіжності не змогли між собою дійти згоди. Навіть Координаційна рада з безпеки дорожнього руху, яка була створена при Кабміні, їм не допомогла. По-третє, в урядовій постанові нічого не сказано про роль Державної служби статистики, яка відповідає за реалізацію державної політики у сфері статистики. Можливо, вона швидше змогла б налагодити облік ДТП, що базується на загальноєвропейській системі даних про ДТП CADAS? Але про запровадження цієї системи в урядовій постанові нічого не сказано. Так само, як і про необхідність запровадження нової картки обліку ДТП, чого вже давно вимагають і вітчизняні, і європейські експерти. За інформацією представників Патрульної поліції України, така картка вже давно розроблена, але Уряд її чомусь не затверджує.

Ну, і, нарешті, самі Правила ведення обліку дорожньо-транспортних пригод, затверджені Урядом, так прописані, що не містять ні науково-обґрунтованої методології цієї роботи, ні чітких параметрів обліку ДТП, ні механізмів взаємодії між різними міністерствами та відомствами, що мають забезпечувати цей облік в єдиній інформаційній системі МВС. Виявляється, для цього ще має бути розроблена якась інструкція, хоча вона вже не матиме тієї юридичної сили, що Правила. Та й хто контролюватиме виконання тієї інструкції, якщо в Україні досі не створено головного міжвідомчого органу з безпеки дорожнього руху, а отже, відсутня цілісна система державного управління БДР?

У зв’язку з цим у мене виникає цілком закономірне запитання: як довго ще Уряд В.Гройсмана імітуватиме свою активність у сфері підвищення безпеки дорожнього руху? І стільки людських життів коштуватиме ця імітація? Адже, за останній час жодна важлива ініціатива, спрямована на підвищення безпеки дорожнього руху та збереження людських життів не була доведена до кінця. Згадаймо хоча б про запровадження автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху або про запровадження аудиту безпеки дорожнього руху. Можна згадати і про інші важливі завдання та заходи, прописані в державній Стратегії та в Програмі з підвищення рівня безпеки дорожнього руху. Як не прикро про це говорити, але складається враження, що ці докуметнти просто саботуються і на урядовому рівні, і на рівні окремих міністерств та відомств. Ну, якщо за 3 роки Уряд не зміг налагодити систему обліку ДТП, то про що тут можна говорити?

А тим часом в Україні зростає кількість дорожньо-транспортних пригод, в т.ч. з потерпілими, а також кількість загиблих і травмованих в ДТП. Принаймні, про це свідчить статистика Патрульної поліції України за 4 місяці 2019 року patrol.police.gov.ua Якщо вірити цій статистиці, то лише за 4 місяці ц.р. в Україні сталося 6307 ДТП з потерпілими (+7,6% до відповідного періоду минулого року), в яких загинуло 822 особи (+9,7%) і було травмовано 7804 особи (+ 2,7%). Більше третини від усіх загиблих в ДТП (42%) – це пішоходи, які залишаються найуразливішою категорією учасників дорожнього руху. З початку року кількість наїздів на пішоходів зросла на 7,1%, а наїздів на велосипедистів – майже на 12,5%. Але, тут треба зауважити, що це оперативна статистика, яка не враховує тих потерпілих, що померли вже після ДТП, зокрема, під час транспортування їх до медичних закладів та під час лікування. Тому боюся, що реальна картина втрат на наших дорогах виглядає ще сумніше. І це не лише мої суб’єктивні відчуття.

Про катастрофічний стан у сфері безпеки дорожнього руху нещодавно говорили і учасники всеукраїнського Форуму з безпеки на транспорті, який проходив у Києві в рамках V-го Глобального Тижня безпеки дорожнього руху ООН. medtransvp.com.uaЗа підсумками роботи Форуму вони ухвалили звернення до новообраного Президента України Володимира Зеленського, в якому закликали його стати національним лідером в питаннях безпеки дорожнього руху і використати свої повноваження для зменшення рівня дорожньо-транспортного травматизму в Україні. Цю проблему вони вважають однією із загроз національній безпеці країни. У зв’язку з цим учасники Форуму також запропонували Президентові України передати до компетенції РНБО питання координації та контролю у сфері безпеки дорожнього руху і створити спеціальну Службу з безпеки дорожнього руху. Також учасники Форуму запропонували Президенту розпочати напрацювання державної цільової Програми «Безпечна країна», спрямованої на формування безпекового середовища громадян у всіх сферах життєдіяльності.

Тепер слово за Президентом. І сподіваюся, що воно буде вагомим.

Віктор Козоріз, 
журналіст, голова Громадської спілки захисту пішоходів 
«За безпеку пішоходів!»