ПРОКЛЯТТЯ УКРАЇНСЬКИХ ВОДІЇВ І ПІШОХОДІВ. ДЕ КОРІНЬ ЗЛА?

          Нещодавно один відомий київський адвокат написав статтю про те, які погані вітчизняні пішоходи і як через них страждають наші водії. Стаття називається «Прокляття водіїв України. В чому корінь зла?». На думку автора, прокляття всіх водіїв України полягає у трьох словах – «джерело підвищеної небезпеки», яким є транспортний засіб. Через це, мовляв, водій, який скоїв наїзд на пішохода, майже завжди визнається винуватцем ДТП, оскільки він керував «джерелом підвищеної небезпеки». А пішоходи-порушники, які потрапили під колеса автомобіля, нібито на всю котушку користуються цієї правовою нормою, щоб уникнути відповідальності та ще й отримати від водія матеріальну компенсацію за завдані травми.
          Таким чином, шановний адвокат ставить під сумнів статтю 1187 Цивільного Кодексу України, яка й визначає правові підстави для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (в даному випадку ̶ транспортним засобом), а також ─ правомірність застосування цієї норми в кримінальному праві. Щоправда, автор статті чомусь забувся сказати, що крім Цивільного і Кримінального кодексу ще існують Правила дорожнього руху, які накладають на учасників дорожнього руху чимало обов’язків і саме нехтування ними (свідоме або несвідоме) призводить до численних дорожньо-транспортних пригод, людських жертв та матеріальних збитків. Мабуть, законодавці, які писали ці Правила та складали Цивільний кодекс, також враховували ту обставину, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, і до того, хто ним керує, мають бути підвищені вимоги й підвищена відповідальність.
Напевне, з точки зору адвоката, який спеціалізується на захисті водіїв, котрі потрапили в ДТП, це дуже не справедливо. А от з моєї точки зору і з точки зору багатьох інших пішоходів така диспозиція, є цілком природною і справедливою. Адже водії, які керують ТЗ, несуть набагато більшу загрозу для пішоходів, ніж ті для водіїв. Крім того, в разі виникнення ДТП водія захищають конструктивні елементи його автомобіля та засобами пасивної безпеки. А що захищає пішохода? Хіба що міцність його кісток та Боже провидіння. Та й то не завжди.
          Щоб не бути голослівними, наведемо деякі статистичні показники, які характеризують відносини між водіями і пішоходами на дорозі. Так, минулого року, за даними Управління безпеки дорожнього руху Національної поліції, в Україні було скоєно 8734 ДТП, пов’язаних з наїздом на пішоходів. В таких ДТП загинуло близько 1449 осіб (здебільшого пішоходів) і 8067 осіб було травмовано (див. статистику: http://www.sai.gov.ua/uploads/filemanager/file/dtp_04_2016.pdf).
Багато, це чи мало, судіть самі: аварії, що пов’язані з наїздами на пішоходів, складають більше третини всіх зареєстрованих ДТП з постраждалими (34,4%). А якщо розібратися, то ще більше, бо, на жаль, поліцейська статистика фіксує не всі ДТП з пішоходами і навіть не всіх загиблих пішоходів. Наприклад, за інформацією Міністерства охорони здоров’я України, минулого року внаслідок транспортних нещасних випадків в Україні загинув 1961 пішохід, в т.ч. 94 дитини. Різниця між показниками двох відомств просто колосальна – 512 пішоходів! І якщо їх також доплюсувати до поліцейської статистики, то вийде, що у 2015 році на українських дорогах загинуло щонайменше 4482 людини (майже стільки ж як і у 2014 році), а на долю пішоходів припадає 43,7% всіх смертельних ДТП.
Таких катастрофічних показників не має жодна європейська країна. Та й серед країн колишньої СНД за показниками смертності серед пішоходів наша держава посідає перше місце. Ну, а якщо поглянути на цю проблему у світовому вимірі, то гірша ніж в Україні ситуація з безпекою пішоходів спостерігається тільки в Андорі, Сальвадорі, Гватемалі, Гондурасі та деяких інших країнах третього світу (дивись Доповідь ВООЗ про безпеку дорожнього руху у світі 2015: http://www.who.int/violence_injury_prevention/road_safety_status/2015/ru/ ).
          Та повернімось до вітчизняної статистики аварійності, яка, попри всю свою недосконалість, а іноді й викривленість, все ж дає певне уявлення про те, що відбувається на наших дорогах і хто частіше порушує Правила дорожнього руху. Так, за даними Управління БДР Нацполіції, у 2015 році з вини пішоходів було скоєно 2258 ДТП з постраждалими, в яких загинуло 466 осіб і 1914 отримали травми. Це в чотири рази менше, ніж було скоєно аварій з вини водіїв. І в таких аваріях загинуло та було травмовано значно менше людей. Щоправда, я не знаю, куди віднести оті 512 пішоходів, які не враховані в поліцейській статистиці, і з чиєї вини вони загинули. Але в цілому картина зрозуміла: водії набагато частіше за пішоходів порушують Правила дорожнього руху і дуже часто ці порушення закінчуються трагічними наслідками. Основні причини цих порушень теж відомі: перевищення швидкості, пияцтво за кермом, порушення правил проїзду пішохідних переходів. Минулого року тільки з останньої причини в Україну було скоєно 1242 ДТП, в яких 96 пішоходів загинули і 1269 були травмовані. Тобто, пішоходи були збиті прямо на пішохідних переходах, які, теоретично, мали б гарантувати їм безпечний рух. Але багато водіїв такої гарантії не дають. Та й самі пішоходи дуже часто нехтують цими гарантіями, переходячи дорогу у невстановлених місцях, ігноруючи вимоги сигналів регулювання, несподівано вибігаючи на проїзну частину прямо під колеса. Минулого року тільки з цих причин на наших дорогах загинуло 496 осіб і майже 2000 були травмовані…
          Можна було б і далі наводити статистичні дані та робити на їхній основі далекосяжні висновки. Але, здається, головний висновок тут очевидний: прокляття українських пішоходів та водіїв полягає зовсім не в особливостях вітчизняного законодавства, яке визначає порядок дорожнього руху та цивільно-правові відносини між різними категоріями учасників цього руху, а в масовому нехтуванні цим законодавством, причому, на всіх рівнях.
Вже багато років можемо спостерігати, як держава закриває очі на катастрофічну ситуацію у сфері безпеки дорожнього руху. І це стосується не тільки пішоходів, а й водіїв, велосипедистів, пасажирів, які не мають надійного захисту на дорозі та гарантій безпеки. Бо наразі Україна не має ні державної стратегії, ні державної програми у цій сфері, що є прямим порушенням закону України «Про дорожній рух». Єдине досягнення, яке отримала наша країна за останні роки – це ліквідація ДАІ. Але патрульна поліція, яка частково замінила цей орган, явно не справляється з валом правопорушень на дорогах і, за великим рахунком, не впливає на загальну ситуацію. Відсутність надійної і об’єктивної статистики щодо дорожньо-транспортного травматизму ̶ тому яскраве підтвердження. Ще одне підтвердження – це відсутність на вітчизняних дорогах камер автоматичної фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які обіцяло встановити керівництво МВС та Нацполіції. Порядку функціонування системи автоматичної фіксації також не розроблено…
          Якщо опуститися на обласний рівень та на рівень міст, то тут теж можна спостерігати кричущу бездіяльність органів влади щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Цій темі ми присвятили окреме дослідження, результати якого викладені у статті «Виконання органами місцевого самоврядування повноважень в галузі безпеки дорожнього руху». Тому не будемо перераховувати всі недоліки й прорахунки, які ми зафіксували, а лише дамо посилання на цю статтю, щоб ви могли самостійно її оцінити: http://www.tur.org.ua/news/vikonannya-organami-miscevogo-samovryaduvanny...
          Ну, і на цьому тлі, звичайно, вражає поведінка безпосередніх учасників дорожнього руху, про що ми вже говорили вище. До сказаного можна додати хіба що статистику ДТП, скоєних водіями і пішоходами у нетверезому стані. Тільки минулого року на наших дорогах було зафіксовано більше 2,5 тисяч таких аварій, в результаті чого загинуло майже 350 осіб і понад 3000 отримали травми. І, як свідчить статистика, кількість таких аварій тільки зростає. Так, за даними Національної поліції, за 4 місяці 2016 року через керування транспортними засобами у нетверезому стані на українських дорогах сталося 698 ДТП, в яких загинуло 78 осіб. Це на 32% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Разом з цим зросла і кількість дорожніх аварій, скоєних з вини п’яних пішоходів, а також кількість загиблих і травмованих в таких ДТП, що саме по собі є величезною соціальною проблемою.
То чи не тут ховається корінь зла, яке нависає прокляттям над українськими пішоходами та водіями? Цілком можливо. Та ми точно знаємо, що з цим злом потрібно боротися, щоб зробити наші дороги набагато безпечнішими та комфортнішими. Є багато рецептів як це можна зробити і як це вже робиться в багатьох розвинених країнах. Але головний рецепт полягає в тому, що в даній справі не можна стояти на місці, а треба об’єднувати свої зусилля і треба діяти, щоб досягнути бажаного результату. І він неодмінно з’явиться.
          Отож, напередодні Тижня безпеки дорожнього руху, який проходитиме в Україні 15-21 травня, ми закликаємо своїх колег і однодумців до об’єднання і спільних дій. Заради підвищення безпеки дорожнього руху та збереження людських життів. І тоді спільними зусиллями ми зможемо подолати будь-яке прокляття, яке заважає нам нормально жити і розвиватися.
          Віктор Козоріз,
          віце-президент громадської організації «Товариство учасників руху», голова громадської Спілки захисту пішоходів «За безпеку пішоходів!»